Христос воскрес!

Воістину воскрес!

Сьогодні я дуже схвильований, тому що під час богослужіння перед моїми очима пройшли всі ті миті, коли будувався цей святий храм. Ми читаємо у пророка: “І будуть очі Мої та серце Моє тут по всі дні”. Ви знаєте, Господь сподобив нас такої великої милості — збудувати цей дім. У неділю я вперше сподобився служити тут Літургію — це було для мене як уві сні.
Я щиро вдячний нашому Предстоятелю, Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію, який приїжджав до нас ще тоді, коли ми освячували хрести на куполи. Я пам’ятаю той рясний дощ — це все назавжди в нашій пам’яті.
Сьогодні я хочу сказати багато слів вдячності єпископу Васильківському Єфрему вікарію Київської єпархії, адже Ви, Владико, як пастир добрий, були з нами навіть у найтяжчі дні. Коли вили сирени, коли здригалася земля і ворог нищив усе навколо, намагаючись стерти нас із лиця землі — Ви були поруч. Ви дзвонили, Ви писали, Ви підтримували нас і питали: “Як ви там? Як ваші сім’ї, чи не постраждали?”. Ви — великий пастир і великий святитель.
Ми пам’ятаємо кожну хвилину підтримки, пам’ятаємо, як Ви приїжджали до нас, коли було найважче, щоб зміцнити нас своїм словом. Я дякую за цю велику милість, за Ваші молитви, за Ваші повчання і за Ваше щире та добре ставлення до нас.
Зі свого боку, я молюся і з усіх сил буду старатися працювати, служити Богу і Україні в цьому храмі. Я хочу, щоб сюди приходили наші діти, онуки та правнуки, щоб на нашій українській землі завжди колосилася пшениця, був хліб і все необхідне для життя.
Нехай Господь посилає всім нам здоров’я, добра і многії, благословенні літа!»