В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі браття і сестри! Сьогодні наша Православна Церква святкує одне із великих дванадесятих свят — Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Сьогодні на літургії лунали такі слова: «Фавор і Єрмон у спасінню Твоєму возрадуються».
Що означають ці слова? Єрмон — це найвища гора, яка була в Ізраїлі, а Фавор — гора, на якій преобразився Спаситель. І навіть ті гори радіють спасінню світу, тому що прийде Спаситель.
А що люди? Люди чим далі, тим більше віддаляються. Віддаляються від Бога, віддаляються від святинь. Господь стукає до нас через війну, яка йде в нашій країні, через хвороби, які постійно нас навідують, через смерть близьких і рідних. От навіть сьогодні маємо ховати молодого хлопчика — 23 роки. Ішло дитя працювати, і прилетіла крилата ракета.
Живемо в такий нелегкий час. Треба шукати Бога — як святі апостоли, які ходили зі Спасителем, були свідками Його чудес, Його воскресіння, Його вознесіння на небеса, які повсякчас перебували зі Спасителем світу. Це Петро, один з найпалкіших, це сини Зеведеєві — Яків та Іван. Вони були свідками воскресіння дочки Яіра, вони бачили, як Спаситель молився в саду Гефсиманськім, вони стали свідками Преображення Господнього.
Він, узявши їх, преобразився: одежа Його стала біла, як сніг, і сам Він перемінився. І два старозавітні пророки — Мойсей та Ілля — розмовляли з Ним про Його смерть. І нині кондак свята подає таку відповідь: «Преобразився Ти на горі, Христе Боже, і ученики Твої побачили славу Твою, скільки їм можна було».
Бо людина Бога бачити не може. На Бога навіть ангельські чини не сміють дивитися. Чому людина не може бачити Бога? Через свою гріховність, через нечистоту душі і тіла, через немочі. От як людина, яка довгий час перебувала десь у темряві: коли вона вийде на світло і подивиться на сонце, що з нею може статися? Вона може осліпнути, вона може не витримати. Так само і грішники, які постійно перебувають у пітьмі гріха, — вони не можуть бачити Сонце Правди, Христа, Який є абсолютне світло і добро. Треба лише позбутися тої темряви, тої пітьми — і побачити лице Спасителя Христа, Який є Сонце Правди.
Дорогі браття і сестри! Коли Спаситель зійшов на гору, то й ми з вами щоразу сходимо на духовну гору, коли приступаємо до Святого Таїнства Покаяння. Бо що відбувається з людиною, яка йде на гору? Їй важко йти, бо не раз гора висока, палить сонце. Буває, ти піднімаєшся — тобі важко дихати, важко йти, але ти крок за кроком сходиш на ту гору. Так само і в духовному житті.
Ти не раз обтяжений гріхами — такими гріхами, що їх ти ніколи, нікому і ніде не міг визнати. Але ти зійшов на гору духовну, і в таїнстві Сповіді ти каєшся, зізнаєшся в тих гріхах і просиш у Бога помочі. «Без Мене не можете робити нічого», — казав Спаситель, бо немічні ми є.
Тому нам треба сходити на ту духовну гору. Треба шукати Бога, не віддалятися від Бога. Світ нинішній лежить у злі. Але що каже Євангеліє? До апостолів Спаситель промовляє: «Якби ви були від світу, то світ любив би своє. А що ви не від світу, то й ненавидить вас світ».
Іде нині велика боротьба за людину, за її душу — між Богом і дияволом. І полем тієї боротьби є людина, а саме її серце. Тому, дорогі браття і сестри, будемо відкривати свої серця для Бога, будемо багатіти в Бога, будемо шукати скарби духовні, щоб, як ті апостоли Петро, Яків та Іван, промовити такі слова: «Господи, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі».
Так само і в духовному житті: коли людина живе в Церкві, перебуває в ній, вірує, причащається — вона стає причасником життя вічного. Їй добре тут бути. Тому будьте щасливі, доходьте до тієї любові і терпіння, з'єднуйтеся з Богом — і Він буде у вас, а ви в Ньому.
Амінь. Слава Ісусу Христу! Зі святом усіх вітаю!