Проповідь Настоятеля Парафії Святого Миколая в день свята Успіння Божої Матері
Такі слова в такий день співає Свята Церква, прославляючи Чеснішу від Херувимів і незрівнянно Славнішу від Серафимів.
Бо Діва Марія — це той одухотворений кивот, це та, яка дала плоть і кров Синові Божому, Господу нашому Ісусу Христу.
Усі люди мають відведений їм час тут, на землі. Їй було сповіщено архангелом Гавриїлом, що земне життя Її закінчується. А перебувала Вона в тих місцях, де жив і проповідував Її Син, Господь наш Ісус Христос, і жила в опіці ученика, апостола й євангеліста Івана Богослова, якому Господь, перебуваючи на хресті, ввірив Свою Матір.
І знаючи про це, Вона дуже бажала з'єднатися зі Своїм Сином. І ось з'являється святий архангел Гавриїл, який сповістив про Її кончину. І було Їй вручено пальмову гілку, що засвідчувала істинність його слів.
І тоді за три дні апостоли чудесним способом, на хмарах, були зібрані в Єрусалим — а кожен із них проповідував Євангеліє в різних країнах. І дуже сумували вони, що Діва Марія їх покидає. Але Вона сказала: «Я вас не залишу, я з вами завжди».
І сталося так, що коли Вона відійшла з цього земного життя, Творець і Господь наш узяв Її до Себе. Ішла похоронна процесія, несли труну Матінки Божої. І один чоловік на ім'я Афоній захотів скинути тіло Матінки Божої, хотів перевернути труну. Але чудесним способом його було уражено: ті руки, які торкнулися труни, були відсічені. І лише тоді, коли він приніс покаяння, руки повернулися — лишилися тільки шрами від меча, який їх відсік. І аж тоді він зрозумів силу Матінки Божої.
Далі Її було покладено у гріб. А промислом Божим було так влаштовано, що Фома не був присутній. І коли гріб відкрили, виявилося, що тіла немає, а Матінка Божа була вже на небесах, у супроводі ангелів, небесного воїнства. І про це співає Церква: «Найпрославленіша, в Успінні світу не залишила Ти, Богородице, перейшла до Життя, будучи Матір'ю Життя».
Тобто що таке Успіння? Це тимчасовий сон.
Нині дуже багато людей умирає. Нині воїнів наших везуть. Але ті воїни живі. Вони живіші за нас. Вони в Царстві Божому. Вони виконали найвищу заповідь Божу — заповідь любові. А немає більшої любові, як хто душу свою покладає за друзів своїх.
Усіх нас Господь буде судити, кожного. Хочемо ми того чи не дуже — але суд Божий обов'язково буде. І спитає Господь кожного: «Що ти робив? Як ти прожив земне життя?» А воїн скаже: «Я поклав душу свою за батьківщину, за свою дружину, своїх дітей, свою вітчизну».
Тому нині вони царюють із Царицею Небесною. Тіло їхнє йде в землю, а душа йде до Бога, у Церкву Небесну.
І ми з вами маємо готуватися до того, що колись також залишимо земне життя й перейдемо у вічність. Але яка буде та вічність — залежить від кожного з нас. Як будемо трудитися, так і будемо мати. Будемо трудитися — будемо мати. Будемо ледарювати — не матимемо нічого.
Тому всіх вітаю зі святом! Помочі Божої, заступництва від Матінки Божої! Вона має силу підносити наші молитви до Свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа. Йому слава навіки-віків! Амінь.
— Слава Ісусу Христу!
— Навіки слава!
— Зі святом Святого Успіння!